https://svoy-yrist.kiev.ua/Описова частина:
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від «15» 06 2025 року у справі № 755/7658/25 позовну заяву Хоромина Андрія Володимировича до Ласкина Володимира Володимировича, 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Винниця Тетяна Олегівна «Про визнання заповіту недійсним», залишити без розгляду.
Підставою залишити без розгляду справу, як зазначено в ухвали суду є :
«Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи.
Вважаю зазначене ухвалу суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи оскільки:
З ухвалою Дарницького районного суду міста Києва, не погоджуюсь та вважаю його такими, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Маю право оскаржити у апеляційному порядку. Вважаю зазначену ухвалу такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки Дарницький районний суд міста Києва, при прийнятті ухвали, виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права та матеріального права, неправильно досліджував та оцінив надані докази,порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
В ухвалі Дарницького районного суду міста Києва, неповнота та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Суд, не дослідивши клопотання у цивільної справи, повно і всебічно не з’ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується клопотання, об`єктивно не оцінивши клопотання, яке має юридичне значення для розгляду справи. Суд, виніс ухвалу с порушенням норм ЦПК України, яка полягає незаконність та необґрунтованість рішення ухвали, а саме неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність установлення обставин, неправильного їх дослідження чи оцінки, які мають значення для справи,
В ухвалі Дарницького районного суду міста Києва, неповнота та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Суд, не дослідивши клопотання у цивільної справи, повно і всебічно не з’ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується клопотання, об`єктивно не оцінивши клопотання, якє має юридичне значення для розгляду справи. Суд, винес ухвалу с порушенням норм ЦПК України, яка полягає незаконність та необґрунтованість рішення ухвали, а саме неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність установлення обставин, неправильного їх дослідження чи оцінки, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у розгляді клопотання про зупинення провадження.
Суд призначив розгляд справи на 10 листопада 2025 р. 10:00 год, за цивільним позовом Хоромина Андрія Володимировича до Ласкина Володимира Володимировича, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Винниця Тетяна Олегівна , про визнання заповіту недійсним.
Я подав до суду клопотання, про зупинення розгляду справи у провадженні Дарницького районного суду м. Києва, справа № 755/7625/23 за цивільним позовом Хоромина Андрія Володимировича до Ласкина Володимира Володимировича ,третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Винниця Тетяна Олегівна , про визнання заповіту недійсним.
Розгляд справи №755/7658/25 призначено на 10.11.2025 р. У клопотанні я зазначив, що наданий час, я проходжу воїнську службу у складі Збройних Сил України з 05.05.2024 р. та по теперішній час у військової частини в/а 7160 м. Київ. У зв’язку тим, що я про проходження служби у військової частини № 7040, яка переведена на воєнний стан, я не в змозі бути присутнім при розгляді справи 10.11.2025 р. Я надав копії довідок ,а саме: наказ про зарахування мені до частини 7160 від 20.02.2025 р
У клопотанні про зупинення провадження, я вказав у зв’язку проходження служби, я не змозі бути присутнім при розгляді справи. Повідомив суд, належним чином суд,про неможливість бути присутнім, через те, що проходжу військову службу у зоні бойових дій. На теперішній час я знаходжусь у військовій частини
«27» січня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва суддя Шевцов О.М. задовольнив клопотання позивача Хоромина Андрія Володимировича — задовольнити. Зупинити провадження по цивільній справі за позовом Хоромина Андрія Володимировича до Ласкина Володимира Володимировича, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Винниця Тетяна Олегівна , про визнання заповіту недійсним до винесення наказу про демобілізацію позивача Хоромина Андрія Володимировича або до припинення воєнного стану на території України
Відповідач: Ласкин Володимира Володимировича, не погодився з ухвалою суду від «27» січня 2025 р Дарницького районного суду м. Києва суддя Шевцов О.М та оскаржив ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року про зупинення провадження по цивільній справі за позовом Хоромина Андрія Володимировича Розглянувши Київський апеляційний суд, цивільну справу за апеляційною скаргою Ласкін Володимир Володимирович зазначив у скарзі.
«Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали» Київський апеляційний суд у постанові від 08 липня 2025 року зазначив наступне:
«Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що позивач на час розгляду справи по суді перебував у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу»
На виправлення помилки відповідно постанови Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року я надав витяг з наказу від 20.02.2025р № 54, де зазначено ,що я проходжу воїнську службу у складі збройних сил, довідку Солдата Хоромина Андрія Володимировича, призначеного наказом командира військової частини А5815 (по особовому складу) від «14» лютого 2025 року № 12-РС на посаду номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної батареї зенітного дивізіону, який прибув з військової частини А7160, м. Куп’янськ. Наданий час, я проходжу воїнську службу у складі Збройних Сил України з 05.05.2024 р. та теперішній час у військової частини в/а 7160
Я не з’явився на судове засідання, з поважних причин та повідомив про ці причини суд.
Мотивувальна частина. Джерела права.
Свої вимоги я обґрунтовую наступними обставинами.
Згідно ЦПК України ч.1 ст. 352. Право апеляційного оскарження. 1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно ч.5 ст. 356 ЦПК України підставами апеляційного оскарження неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного їх дослідження чи оцінки доказів
Згідно ЦПК України ч.1;4 ст.376. Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 3 Конституції України. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Відповідно до ст. 8 Конституції України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч. ст.19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Висновки з наведених норм законодавства є очевидними та прямо випливають з Конституції України (зокрема, зі статті 19) та з теорії права, а саме з положень про ієрархію норм та джерел права, правил подолання правових колізії, дії норми права за колом осіб та з принципу верховенства права.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Крім того, згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі
Відповідно до ч. 1 ст. 182.ЦПК України. Заяви, клопотання і заперечення. 1. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Відповідно до ч. 2 ст. 211.ЦПК України судове засідання 2. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України провадження у справі зупиняється на строк до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251. ЦПК України Обов’язок суду зупинити провадження у справі 1.Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі: Перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції У такому випадку провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України). Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. У постанові Верховного Суду
Вказана ухвала була постановлена на підставі п. 3, ч. 1 ст. 207 ЦПК України, відповідно до якого суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності
Відповідно до ЦПК України ч.1 ст. 352. Право апеляційного оскарження
1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ЦПК України п. 16 ч.1 ст. 353. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду
1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
16) залишення позову (заяви) без розгляду;
У такому випадку провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України). Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.Результат аналізу пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі — Положення № 1153/2008). Правове регулювання дозволяє, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК
України може бути застосована судами під час розв’язання питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань. У постанові від 21.12.2022 по справі 456/2541/19 Касаційний цивільний суд Верховного Суду погодився з зупиненням провадження у зв’язку з перебуванням сторони у складі ЗСУ. Також Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв’язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України, є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253. Строки, на які зупиняється провадження у справі. 1. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: 2) пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, — до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Норми права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Зупинення провадження у справі — це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава — учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких — не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59). Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04). Такі правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61 37352сво18).За змістом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зупинення провадження у справі — це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів здійснила аналіз таких нормативно-правових актів: Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі — Закон № 389-VIII), Закон України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII та Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі — Указ).
Враховавши взаємозв`язок норм права, колегія суддів дійшла висновку, що введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема здійснюється мобілізація.
У зв`язку з цим з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.
Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання колегії суддів, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій
Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання військовослужбовцем свого права, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу.
Колегія суддів також зазначила, згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону № 389-VIII командир військової частини наділений повноваженнями видавати довідку за формою № 5, передбачену Інструкцією, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Виходячи з вищезазначеного, керуючись ч.1 ст. 352, ч. п. 16 ч.1 ст. 353 ЦПК України
Прошу суд:
1.Скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від «11» 11 2025 року у справі № 755/7658/25 позовна заява Хоромина Андрія Володимировича до Ласкина Володимира Володимировича, 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Винниця Тетяна Олегівна «Про визнання заповіту недійсним», залишити без розгляду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду до суда першої інстанції.
2. Ухвалити у відповідній частині нове рішення, а саме задовольнити клопотання про зупинення провадження до припинення перебування мною у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
