Розподіл майна

Розподіл майна під час розлучення в Україні, яке часто стає причиною судових спорів. Згідно з Сімейним кодексом України, майно, яке подружжя набуло під час шлюбу, є спільною власністю, незалежно від того, на кого оформлені документи. До спільного майна належать нерухомість, транспорт, банківські вклади, бізнес та предмети побуту. Особистим майном вважається те, що було отримано у спадщину або було придбане до шлюбу.Подружжя може укласти нотаріально оформлений договір про поділ майна, щоб уникнути конфліктів. Якщо ж не вдається домовитися, питання вирішується в судовому порядку. За загальним правилом, майно ділиться порівну (50/50), проте суд може відступити від рівності часток у специфічних випадках, таких як невиконання обов'язків одним з подружжя або якщо потрібно захистити інтереси дітей. Також особлива важливість збереження документів, на великі покупки та можливість укладання шлюбного договору. При вирішенні питання про розділ майна, намагайтеся вирішувати питання мирно через нотаріальну угоду. А у складних ситуаціях рекомендується звертатися до юриста. Розподіл майна при розлученні,як ділиться майно подружжя в Україні у судовому порядкі Розірвання шлюбу в Україні, часто супроводжується питанням, як правильно поділити спільне майно подружжя. Це одна з найпоширеніших причин судових спорів у сфері сімейного права. Відповідно до Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, на кого оформлені документи. До спільного майна належать: нерухомість (квартири, будинки, земельні ділянки);транспортні засоби; банківські вклади, цінні папери; бізнес та корпоративні права;предмети побуту та розкоші. Винятки: особистим майном вважається те, що отримано у спадщину, у дарунок або було придбане до шлюбу. Подружжя може укласти договір про поділ майна, який засвідчується нотаріусом. Це швидкий спосіб уникнути конфлікту.Якщо суприги недошли до згоди ,тоді родзділ майна у судовий порядоку Як приклад розлучення Оксани і Олександра Сидоренків, які не можуть домовитися про поділ спільного майна, придбаного під час шлюбу. Обидва партнери мають право на рівні частки, якщо інше не визначено угодою або шлюбним договором. Суд враховує інтереси дітей та інші обставини при вирішенні спірних питань. Я, Макаренко Ганна В'ячеславівна та Макаренко Олександр Петрович, перебували у шлюбі з 11.07.1980 по 15.11.2024 року, 15.11.2024 року шлюб розірваний,рішенням Синельниківський міським райсуд Дніпропетровської шлюб Макаренко Ганна В'ячеславівна та Макаренко Олександр Петрович зареєстрований 11.07.1980 року у бюро запису актів цивільного стану виконкому Ржевської міської ради народних депутатів Калінінської області РФ, актовий запис за № 326, - розірвати. В період перебування у шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства у квітні 2016 року за спільні кошти мною та Макаренко Олександром Петровичем, була придбане домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, сіло Бажани Земельна ділянка за адресою: площею 0,100 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. (Необхідно зазначити вид майна, підстави його набуття). Після розлучення ми з чоловіком, не можемо дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної земельної ділянки та будинку Оскільки, майно було придбане мною та Відповідачем в період шлюбу, воно належить нам, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому я маю намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за мною частки квартири або частки земельної ділянки, в порядку поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України, об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.Згідно з частини 1 статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно ст. 70 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин. Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (друга статті 71 Сімейного кодексу України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 Сімейного кодексу України). Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя «від 21грудня 2007року №11 (надалі - Постанова), сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов’язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Відповідно до п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України повідомляю, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися. Відповідно до п.7.ч.3 ст.175 ЦПК України повідомляю, що вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалось. Відповідно до п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України повідомляю, що у позивача (або іншої особи) перебувають оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви. Згідно із п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України повідомляю, що понесені мною витрати становлять 1000 грн. (оплата судового збору), 10000 грн.(витрати за надання правової допомоги), що підтверджується квитанцією. Очікую понести такі витрати 6000 грн. У відповідності із п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України підтверджую, що мною не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.