Стаття 7

Про визнання протиправною та скасувати рішення, зобов’язати вчинити певні дії Пенсійний фонд України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, а саме зобов’язати виплати недоотриманою пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонерки Кароль Ксенії Іванівни, що належала пенсіонерові та залишилась недоотриманою у зв`язку з смертю відповідно до свідоцтва про спадщину. 

Я, Марченко Вадім Миколайович ,28.05.2023 року звернувся до Пенсійног фонду України Головне управління пенсійного фонду України у Донецькій області,письмово  через особистий кабінет савеб порталу Пенсійний фонд України,  з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера Кароль Ксенії Іванівни , якої я є рідним племінником, відповідно рішення Шевченківський районний суд міста Києва справа № 761/1494/24.Надіславши відповідни копії документов  до заяви:  копію свідоцтва про спадщину, копію свого паспорту та ідентифікаційного коду.

Згідно рішення Шевченківський районний суд міста Києва справа № 761/1494/24 судом встановлено, що заявник, Марченко В.М., є рідним племінником померлої Кароль Ксенії Іванівни, 01.11.1954 р.н.  Даний факт підтверджується, копіями доданих до матеріалів справи доказів, а саме: свідоцтвом про народження серії IV-УH №2524421, свідоцтвом про народження серії ЯХ №351421, свідоцтвом про шлюб серії І-НО №223485.

Після смерті тітки відкрилась спадщина державним нотаріусом  Максюта К.О  двенадцятої Київської державної нотаріальної контори, у вигляді недоотриманої пенсії померлої Кароль Ксенії Іванівни, 01.11.1954 р.н у сумі, яка становить 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок/ це підтверджено свідоцтвом про спадщину за законом № 252/2023.

Свідоцтво про право на спадщину за законом, є правовстановлюючим документом. Свідоцтво про право на спадщину це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця  до спадкоємців. Отже, я вже є власником зазначених грошових коштів у сумі становить 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят девять гривен 60 копійок/ / Це моє законо право на звернення про отримання виплати недоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни. Вартісь майна становить 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок/  яка зберігається у Пенсійному фонді України Головне управління пенсійного фонду України у Донецькій області.

На моє звернення від 28.05.2023 року до Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про виплату недоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни , я отримав відмову від Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до тексту з ПФУ «На підставі вищевикладеного, враховуючи норми статті 52, вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення Закону №1058 та п.2.23 Порядку 22-1 прийнято рішення щодо відмови Марченко Вадиму Миколайовичу, у оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю Кароль Ксенії Іванівни за заявою від 28.05.2023 №12315»

Я звернувся до державного нотаріуса Максюта  К.О  дванадцятої Київської державної нотаріальної контори  з запитом про виконананя з боку нотаріуса відповідних нотаріальних дії  та надати мені інформацію, а саме:

Зробити нотаріальний запит до управління Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про разрахунок та виплату недоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни та, та надати розрахунок про нарахування пенсії з 2016 року по 2022 р за весь період нарахування пенсії недоотриманою пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонерки Кароль Ксенії Іванівни від Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області.

1. Повідомити мене письмове про отримання відповіді та надати мені копію відповіді з управління Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про розрахунок про нарахування пенсії з 2016 року по 2023 р за весь період нарахування пенсії недоотриманою пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонерки Кароль Ксенії Іванівни, для подальшого оскарження у судовому порядку.

3.Надати копію відповіді від 2023 р з Пенсійного фонду України з Пенсійного фонду України, де  вказана вартість майна, яка  становить  70.089 /сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок/відповідно, яка виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, тобто за період 2020 р -2023 р, відповідь ,яку  отримала від ПФУ  нотаріус Максюта  К.О. на підставі, якої  мені  було видано свідоцтво про спадщину по закону № 252/2023, дана відповідь мені потрібна для подальшого  оскарження  бездіяльність у судовому порядку дії Пенсійного фонду України з Пенсійного фонду України.

На мій запит до державного нотаріуса Максюта  К.О дванадцятої Київської державної нотаріальної контори,              про надання мені відповідної інформації, а отрима відповідь від нотаріуса  про «запит самого нотаріуса до ПФУ, але не відповідь з боку Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, у відповіді в  якої зазначена сума недоотриманою пенсії 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок / за період з 2020 року по 2023 р нарахування пенсії недоотриманою пенсією у зв’язку зі смертю пенсіонерки Кароль Ксенії Іванівни.

Текст відповіді на мій запит від нотаріуса Максюта К .О дванадцятої Київської державної нотаріальної контори

«Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві надсилає за належністю па розгляд запит нотаріуса №899/02-14 від 12.02.2024 р., який заресстровано в нашому управлінні 12.03.2024 р. № 15119/8 стосовно наявності та розміру сум недоотриманої пенсії, що була нарахована Кароль Ксенії Іванівни  (ΙΠΗ 1380109068), 14.10.1937 р.н., яка перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Волноваха) (о/р 914380829059).Про результати розгляду просимо повідомити автора запиту у встановлені законодавством терміни.»

Також я просив державного нотаріуса Максюта  К.О  дванадцятої Київської державної нотаріальної контори,зробити нотаріальний запит до управління Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, розрахунок/недоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни, надати розрахунок про нарахування пенсії  з 2016 року по 2023 р за весь період нарахування пенсії недоотриманою пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонерки.

Даним діїями та бездіяльність з боку нотаріуса Максюта  К.О дванадцятої Київської державної нотаріальної контори,повностью проигноровано мій запит,а надана мені  відповідь  невідповідає дійсності  мого запиту про надання інформаціі ,а саме зробити нотаріальний запит до управління Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про виплату недоотриманої пенсії  Кароль Ксенії Іванівни та надати розрахунок про нарахування пенсії з 2016 року по 2023 р за весь період нарахування пенсії недоотриманою пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонерки від Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області.

Також я звернувся до письмово за допомогою особистого кабинету до Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області з прохання надати мені інформацію, а саме:

1.Надати розрахунок /відомість/ з Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про виплату недоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни, та надати розрахунок про нарахування пенсії з 2016 року по 2023 р за весь період нарахування пенсії недоотриманою пенсією у зв’язку зі смертю пенсіонерки.

2.Надати копію відповіді 2025 р з Пенсійного фонду України, яку отримала нотаріус Максюта К.О. на підставі, якої було мені видано свідоцтво про спадщину по закону, де саме у відповіді з Пенсійного фонду України,  вказана вартість майна становить 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок / відповідно ,якої виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, тобто за період 2020 р -2023 р, для оскарження дії управління Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, для подальшого  оскарження у судовому порядку.

Відповідь на мій запит з Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, я не отримав.

Зазначене змушує мене звернутися до суда «про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язати вчинити певні дії Пенсійний фонд України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, а саме виплати недоотриманою пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонерки Кароль Ксенії Іванівни»

Сума недоотриманою пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонерки Кароль Ксенії Іванівни, що належала пенсіонерові та залишилась недоотриманою, є значно більшою, так як пенсія померлим не отримувалась з 2016 року, без його вини на те. Я звернувся до Пенсійний фонд України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області , з заявою про надання розрахунку нарахованої та недоотриманої пенсії за весь період недотриманої пенсії та виплати, мені як спадкоємцю недоотриманої пенсії.

На моє звернення  до відповідача  управління Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області про виплату недоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни, надати мені розрахунок про нарахування пенсії  з 2016 року по 2023 р за весь період, відповіді я не отримав від відповідача

Обставини, що стали причиною мого звернення до суда.

Я вважаю, що дії Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області незаконними та грубо порушуються мої права, на отримання виплат недоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни, яка складається з недоотриманої пенсії в сумі 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок у зв’язку зі смертю пенсіонера, що належала пенсіонерові та залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю,такі дії відповідача протиправними, оскільки я є спадкоємцем відповідно свідоцтва про спадщину за законом № 191/2024. А також не надання мені надати розрахунок /відомість/ з  Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про виплату недоотриманої пенсі Кароль Ксенії Іванівни, та надати розрахунок про нарахування пенсії з 2016 року по 2023 р за весь період нарахування пенсії недоотриманою пенсією у зв’язку зі смертю пенсіонерки Кароль Ксенії Іванівни.

Джерела права. Свої вимоги я обґрунтовую наступними обставинами.

Відповідно до ст. 3 Конституції України. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суда для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. ст.19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Висновки з наведених норм законодавства є очевидними та прямо випливають з Конституції України (зокрема, зі статті 19) та з теорії права, а саме з положень про ієрархію норм та джерел права, правил подолання правових колізії, дії норми права за колом осіб та з принципу верховенства права.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Конституцією України (ст. 41) визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закона за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 46 Конституцій України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України. Виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і проти прав них посягань.

Відповідно до ст. 56 Конституції України. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія — щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначає Закон України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі — Закон № 1207-VII).

Згідно ч. 1 ст. 1 вищевказаного 1. Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі — тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно п. 8 ст. 1 вищевказаного закону України м. Донецьк є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року

Частинами 1-2 статті 4 Закону № 1207-VII передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч.1; п. 3; ч.2;3 ст. 5. вищевказаного закону України  Захист прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території

1. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

2. Основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях є:

3) сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав;

3. За фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Відповідно до ст.7 вищевказаного закону України. Забезпечення реалізації прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону № 1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.Статтею 18 Закону № 1207-VII закріплено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави призначення пенсійних виплат, є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Порядок).

Згідно пункту 1.1 Порядку, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії — додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії — додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі — орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком через відсутність інформації щодо неодержання позивачкою пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Враховуючи те, що зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан. Дипломатичні відносини з державою-агресором було розірвано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь у вказаній Угоді.

Зазначені обставини унеможливлюють обмін інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації, тому норми чинного законодавства вимагають від заявника надати власне письмове підтвердження при поданні заяви про призначення пенсії, що він не перебуває на пенсійному забезпеченні в органах російської федерації.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 та ч.2,ч.3  ст.7 Закону №1207-VІІ, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України./частина 3/

Так, подання заяви про відсутність громадянства держави-окупанта стосується осіб, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Донецька та саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок надсилання запиту до органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо надання відомостей про те, чи особа перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії чи ні.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено, що Пенсійний орган зобов`язаний робити запит про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії, а не перекладати цей обов`язок на громадянина, усвідомлюючи і достовірно знаючи, що в умовах воєнного стану це зробити неможливо.

Я  вважаю, що відмова пенсійного органу у призначені позивачу пенсії, яка обґрунтована неподанням позивачем документів на підтвердження неперебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації, суперечить вимогам принципу законності, оскільки відповідач не навів жодного положення законодавства, яке б зобов`язувало саме позивача надавати такі документи, та не зазначив положення законодавства, яке б передбачало наслідком неподання таких документів прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому дії пенсійного органу щодо відмови в призначенні позивачу є протиправними.

Слід вказати, що відмова у виплати пенсії на підставі відсутності повідомлення позивача про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації за умови наявності інших необхідних документів, є проявом надмірного формалізму.Померла тітка Кароль Ксенії Іванівни, як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його н

Відповідно до  постанову Верховного Суду від 08 лютого 2024 року по справі №500/1216/23, відповідно до якої дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності наданні з формальних підстав.

Відповідно до ст.1 України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (№1207-VII), тимчасово окупована територія України (далі — тимчасово окупована територія) є невідємною частиною території України,на яку поширюється дія Конституції та законів України, з початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Органом Пенсійного фонду України до спірних правовідносин помилково застосовані інші положення — положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які не регулюють спірного питання, а регулюють питання виплати пенсії за минулий час пенсіонеру, який мав право її отримати, але не отримав своєчасно з власної вини.

Звертає увагу суду на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чи ї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 2; п.1,4,5,6,7 ч.2 ; п.1,2 ч.3 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:1) верховенство права;2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Крім того, стаття 2 та частина 3;4  статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій(пункт 3)

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4)

прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача — суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (пункт 6)

інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт  10)

ч.3. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ч.4. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача — суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.(пункт 10)

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначено, що обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до пункта 9 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін; його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні по справі «Недайборщ проти Російської Федерації- (пункт 37 рішення, скарга№ 42255/04) від 01.07.2010 року ЄСПЛ зазначив: «Суд нагадує свою незмінну позицію про те, що заявнику не може бути предявлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15.10.2009 року у справі «Антипенко проти Російської Федерації», скарга № 33470/03, § 82, постанова Європейського Суду від 14.02.2008 року у справі Пшеничний проти Російської Федерації, скарга №30422/03, §35,рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Grabayev v.Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007VII (витяги), а також постанова Європейського Суду від 01.06.2006 року у справі «Грідін проти Російської Федерації- (Gridin v.Russia), скарга № 4171/04, §20.

Таким чином, як вбачається з практики ЄСПЛ, заявнику не може бути пред’явлено вимогу про надання будь — якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника розмір моральної шкоди має визначатися судом в межах справедливого розгляду конкретної справи.

Моральна шкода, завдана йому, полягає в душевних стражданнях, перенесених внаслідок відкритого, зухвалого та цинічного порушення Конституції та законодавства України, прийняття рішень Пенсійний фонд України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області на підставі нікчемних документів та абсурдного твердження  про нібито звернення Кароль Ксенії Іванівни  після її смерті, у грубій зневазі до його померлої тітки, яка до речі, вже страждаючи від невиліковного захворювання, наполягала на своєму переїзді з тимчасово окупованої території, з причин свого негативного ставлення до окупації.

Згідно ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Аналогічні положення щодо недоотриманої суми пенсії передбачені ст. 1227 ЦК України

Відповідно до ЦК України ст. 1227. Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлої пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Тому сума пенсії, що належала Кароль Ксенії Іванівни і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю, увійшла до складу спадщини, я Марченко В,М  , прийнявши спадщину, має право на виплату цієї суми.

Положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до спадщини. Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ст. 1. Визначення термінів

Довічна пенсія (ануїтет) — пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, — на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховиком, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім’ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом;

Пенсіонер — особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;

Виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст. 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч.ч. 1 та 2 якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується — по місяць смерті включно членам його сім’ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім’ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім’ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутись за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім’ї або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми у встановлений строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, входить до складу спадщини. Члени сім’ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім’ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім’ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, входить до складу спадщини

25.11.2005 року № 22-1, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера подається особою до органа, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.  Пунктом 2.26 розд. ІІ Порядку також визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв’язку з відсутністю членів сім’ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Отже, відповідно до наведених положень законодавства відповідним членам сім’ї померлого пенсіонера (членам сім’ї, що проживали разом з пенсіонером на день його смерті або перебували на його утриманні) надається право на звернення за виплатою суми недоотриманої таким пенсіонером пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини або ж вказаним особам чи іншим спадкоємцям після цього строку — після того, як пенсія, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, увійшла до складу спадщини.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв’язку з відсутністю членів сім’ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

З аналізу наведених норм випливає, що органи ПФУ з моменту його звернення за виплатою недоотриманої пенсії повинні були діяти в рамках чинного законодавства, а саме: зробити запит електронної пенсійної справи до державного підприємства Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України та після отримання цієї справи виплатити йому недоотриману пенсію Кароль Ксенії Іванівни  , з моменту припинення виплат Україною в 2016 році.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.Відповідно до частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно ч.4 ст. 18 КАС України, місцевим судам як адміністративним підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Згідно з частиною 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 104 КАС України, позов пред’являється до адміністративного суду шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до п.9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а саме інваліди  I  та  II  груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп від судового збору звільняються.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлої пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.Про визнання протиправною бездіяльность та зобов’язати вчинити певні дії Пенсійний фонд України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, а саме виплати недоотриманою пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонерки Кароль Ксенії Іванівни, що належала пенсіонерові та залишилась недоотриманою у зв`язку з смертю.

Я вважаю, що органами Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області дії незаконними та грубо порушуються мої права на отримання виплат недоотриманої пенсії  , яка складається з недоотриманої пенсії в сумі 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок/у зв’язку зі смертю пенсіонера, що належала пенсіонерові та залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю Кароль Ксенії Іванівни,такі дії відповідача протиправними, оскільки я є спадкоємцем відповідно свідоцтва про спадщину за законом № 191/2024.

Джерела права.Свої вимоги я обґрунтовую наступними обставинами.

Відповідно до ст. 3 Конституції України. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суда для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Висновки з наведених норм законодавства є очевидними та прямо випливають з Конституції України (зокрема, зі статті 19) та з теорії права, а саме з положень про ієрархію норм та джерел права, правил подолання правових колізії, дії норми права за колом осіб та з принципу верховенства права.

Конституцією України (ст. 41) визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 46 Конституцій України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України. Виключно законами України визначаються:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і проти прав них посягань.

Стаття 56. Кожен має  право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1; п.1,4,5,6,7 ч.2 ; п.1,2 ч.3 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Звертає увагу суду на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4)

-прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача — суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (пункт 6)

— інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.(пункт 10)

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначено, що обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до пункту 9 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін; його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні по справі «Недайборщ проти Російської Федерації- (пункт 37 рішення, скарга№ 42255/04) від 01.07.2010 року ЄСПЛ зазначив: «Суд нагадує свою незмінну позицію про те, що заявнику не може бути предявлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15.10.2009 року у справі «Антипенко проти Російської Федерації», скарга № 33470/03, § 82, постанова Європейського Суду від 14.02.2008 року у справі Пшеничний проти Російської Федерації, скарга №30422/03, §35,рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Grabayev v.Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007VII (витяги), а також постанова Європейського Суду від 01.06.2006 року у справі «Грідін проти Російської Федерації- (Gridin v.Russia), скарга № 4171/04, §20.

Таким чином, як вбачається з практики ЄСПЛ, заявнику не може бути пред’явлено вимогу про надання будь — якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника розмір моральної шкоди має визначатися судом в межах справедливого розгляду конкретної справи.

Моральна шкода, завдана йому, полягає в душевних стражданнях, перенесених внаслідок відкритого, зухвалого та цинічного порушення Конституції та законодавства України, прийняття рішень Пенсійний фонд України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області на підставі нікчемних документів та абсурдного твердження  про нібито звернення Кароль Ксенії Іванівни  після її смерті, у грубій зневазі до його померлої тітки, яка до речі, вже страждаючи від невиліковного захворювання, наполягала на своєму переїзді з тимчасово окупованої території, з причин свого негативного ставлення до окупації.

Відповідно до Конституції України ст. 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст.1 України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (№1207-VII), тимчасово окупована територія України (далі — тимчасово окупована територія) є невідємною частиною території України,на яку поширюється дія Конституції та законів України. з початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Органом Пенсійного фонду України до спірних правовідносин помилково застосовані інші положення — положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які не регулюють спірного питання, а регулюють питання виплати пенсії за минулий час пенсіонеру, який мав право її отримати, але не отримав своєчасно з власної вини.

Відповідно до ст.7 №1207-VII, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Аналогічні положення щодо недоотриманої суми пенсії передбачені ст. 1227 ЦК України

Відповідно до ЦК України ст. 1227. Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлої пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину

Тому сума пенсії, що належала Кароль Ксенії Іванівни і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю, увійшла до складу спадщини, я Марченко В.М, прийнявши спадщину, має право на виплату цієї суми.

Положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до спадщини.Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Відповідно до закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ст. 1. Визначення термінів

Довічна пенсія (ануїтет) — пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, — на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховиком, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім’ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом;

Пенсіонер — особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;

Виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст. 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч.ч. 1 та 2 якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується — по місяць смерті включно членам його сім’ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім’ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується — по місяць смерті включно членам його сім’ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім’ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім’ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутись за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім’ї або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми у встановлений строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, входить до складу спадщини. Члени сім’ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім’ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім’ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, входить до складу спадщини

Згідно з п. 1.5 розд. І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.Пунктом 2.26 розд. ІІ Порядку також визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв’язку з відсутністю членів сім’ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Згідно статті України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, передаються членам його сім’ї, а в разі їх відсутності — входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім’ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім’ї або особі, яка здійснила похорони, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

Отже, відповідно до наведених положень законодавства відповідним членам сім’ї померлого пенсіонера (членам сім’ї, що проживали разом з пенсіонером на день його смерті або перебували на його утриманні) надається право на звернення за виплатою суми недоотриманої таким пенсіонером пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини або ж вказаним особам чи іншим спадкоємцям після цього строку — після того, як пенсія, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, увійшла до складу спадщини.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв’язку з відсутністю членів сім’ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

З аналізу наведених норм випливає, що органи ПФУ з моменту його звернення за виплатою недоотриманої пенсії повинні були діяти в рамках чинного законодавства, а саме: зробити запит електронної пенсійної справи до державного підприємства Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України та після отримання цієї справи виплатити йому недоотриману пенсію Кароль Ксенії Іванівни, з моменту припинення виплат Україною в 2016році

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, сума заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно ч.4 ст. 18 КАС України, місцевим судам як адміністративним підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Згідно з частиною 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 104 КАС України, позов пред’являється до адміністративного суду шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до п.9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а саме інваліди  I  та  II  груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп від судового збору звільняються.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Прошу:

1.Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області дії про відмову на отримання  мною  виплат недоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни, яка складається з недоотриманої пенсії в сумі 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок  /у зв’язку зі смертю пенсіонера, що належала пенсіонерові та залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю Кароль Ксенії Іванівни

2.Зобовязати Пенсійний  фонд України Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області  виплати мені едоотриманої пенсії Кароль Ксенії Іванівни, яка складається з недоотриманої пенсії в 70.089/сімдесят  тисячі вісімдесят дев’ять гривен 60 копійок у зв’язку зі смертю пенсіонера,